Документарний акредитив – це письмове зобов’язання банку-емітента сплатити певну суму відповідно до умов, визначених акредитивом. На відміну від банківської гарантії, акредитив є не лише забезпеченням, а й платіжним інструментом. Акредитив відкривається на вимогу клієнта (наказодавця, покупця) на користь бенефіціара/продавця. Оплата здійснюється при пред’явленні відповідних документів згідно з умовами акредитива. Завдяки тому що акредитив може мати чимало різноманітних параметрів, такі інструменти забезпечують значні переваги як для продавця, так і для покупця.
Переваги для бенефіціара акредитива (продавця):
- продавець має непогашену дебіторську заборгованість, платником за якою є банк за акредитивом, а не покупець;
- заборгованість за акредитивом може бути предметом негоціації (купівлі та/або врахування банком переказних векселів та/або документів, наданих за акредитивом), завдяки якій продавець може отримати кошти наперед;
- продавець може отримати фінансування від свого банку на придбання товару, подальший продаж якого виконується з використанням акредитива;
- продавець може зменшити ризики платежу, комерційні ризики та ризики країни.
Переваги для наказодавця акредитива (покупця):
- покупець може бути впевнений, що оплата буде здійснена лише за умови виконання умов акредитива;
- покупець може домовитися про більш вигідні умови оплати, якщо платіж виконується з використанням акредитива;
- покупець здатний продемонструвати довіру та надійність;
- операції за документарними акредитивами регулюють Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, затверджені Міжнародною торговельною палатою, UCP600 (Публікація Міжнародної торговельної палати № 600).